США. Дикий Захід 2017. Додому

Ранок. Швиденько пробіглися по місту. Людей немає. Я у вечірньому Вегасі-мурашнику дуже некомфортно себе почуваю. Без людей краще.

“Минулі” серії –
1. Лось Анжелесь
2. Перша каліфорнійська rd
3. Сан Франциско та Пірс 39
4. Стенфорд та Силіконова долина
5. Музей Intel
6. Парк Велетнів
7. Пустеля Мохаве. Роут 66. Вільямс
8. Великий Каньйон
9. Каньойн Антилопи та “Підкова”
10. Powell lake, Глен каньойн, Юта та Вегас
11. Гребля Гувера та оглядове колесо

Монорейкова дорога поєднує багато готелів. Досить зручний транспорт.

Дуже сильний пустельний вітер.  Телефон тримати важко

Наш готель – Vdara

Це вони такі криві by design. Це не ми розвалили.

Відігнали коника у стайню, де хлопчина причепився, що немає тримача для телефону. Спробував пояснити йому, що його й не було коли ми брали автівку, але “Якщо не заплатите ви, знімуть з мене, ідіть розбирайтеся в офіс”.  Пішов. Тітонька на ресепшні – “ДжіПіЕс холдер? Фігня, Ноу чардж, Хев е найс дей, бай, бай”. Сервіс. Похватали чумадани та попхалися на безкоштовний шатл-бас, що курсує між паркінгом та аерпортом.

Пройшовши всі секуріті чеки – летимо в LA

Точніше стоїмо в черзі на зліт. Хвилин зі 30. До Вильоту нашого рейсу в Амстер залишається зовсі мало часу.

Дивні будиночки без краплі зелені – асфальт навколо..

Соняшні електростанціі

Тут колись було море..

Все чітко, під лінієчку.

Тільки набрали ешелон – тре вже приземлятися. Лос Анжелес.


Приземлилися в терміналі для місцевих рейсів. До міжнародника хвилин 15 швидким бігом. Поскакали.
Опа.. а КЛМа ніде не видно на реєстрацію.. Поки не відловив співробітницю – та махнула рукою – “Ейр Франс, сумісний рейс”..
Черга.. Скинули багаж. Бігом на секуріті.. Народу там – як на вокзальній в час пік.. А час піджимає все сильніше й сильніше.
Але встигли. Навіть в дютік не зайшли. Одразу після секуріті на посадку.  2 години для пересадки – без запасу.
Втома дає про себе знати і вирубило ще до зльоту. Прокинувся тільки коли почали носити їдло.  На запах. 11 годин льоту.
Потім 8 годин тиняння по Схіпхолу з 15 хвилинними спробами поспати.. І, нарешті, літак додому… Зліт теж проспав.
Київ зустрів нас тепло ( +19, о 1й годині ночі ).

Дуже насичена подорож.
ЛА, Вегас – хотілося б повернутися? – точно НІ.  Одного разу достатно. Фріско – можливо. Є відчуття якоїсь незавершенності.

Але найбільше хотілося б побачити Долину монументів, Арки, Йосеміті, Зіон – багато чого що є подивитися в Штатах.

Може наступного разу…

Нарешті все.

Подяка Андрію Ходєєву та Анні Берлінській  за організацію цієї подорожі.  також подяка всім,  хто був у нашій группі.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.